Я, Філоненко Лариса Миколаївна (до заміжжя – Раскевич), 1948 р.н., місце народження – с.Новоіванівка Оріхівський р-н, Запороізька обл.
Розшукую інформацію про моїх родичів, що проживали в селі Новоіванівка:
батько – Раскевич або Ряскевич Микола Афанасійович 09.05.1914 – 23.10.1966р. (учасник ВВВ, працівав головою місцевого колгоспу, загинув від нещасного випадку, похоронений в Новоіванівці,
мати – Раскевич (Мороз – після 1-го одруження) Вовк (дівоче) Ірина Іванівна 01.05.1910 р.н. Виїхала зі мною з села після 1966 р.
мій брат – Анатолій Раскевич 07.07.1940 р.н.
сестра – Морох Ніна Олександрівна
мій дід – Вовк Іван Назарович – військовий, що загинув близько 1918р.,
мій прадід – Вовк Назар.
Прошу повідомити любу інформацію (tatogrom@ukr.net), яка зберігається в Новоіванівській сільській раді про моїх батьків та їх родичів, а також надати посильну допомогу в пошуку родинних зв`язків.
Село Жеребець, на землях якого засновано село Новоіванівкa, належало до Олександрівського повіту.
До 1805 року населення Жеребця збільшується надто повільно, але з настанням 1805 року, збільшується мало не у четверо. Того ж року до Жеребця спочатку було доселено 150 солдатів, звільнених з військової служби, а потім діслано ще «казенних поселян» 58 сімей, загальної чисельністю 612 осіб (339 чоловіків, 273 жінки) та ще «казенних поселян» з Полтавської та Чернігівської губерень, загальною чисельністю 915 осіб (500 чоловіків, 415 жінок), а у 1806 році в Жеребці мешкало 286 сімей, загальною чисельністю 2196 осіб. В селі засновуються перші крамниці, а першими крамарями були місцеві євреї. Першими єврейськими сім’ями, що оселилися в Жеребці були Аврам Іткін, Іосель та Камінський. До цього вони щонеділі приходили до Жеребця з Оріхова, приносили свій крам та торгували біля церкви на базарі. Після їх переселення, у Жеребці відкриваються крамниці й щось подібне до базару, з’являються перші ремісники — гончарі, ковалітощо.
В той самий час, шляхом природнього приросту та періодичних доселень, населення Жеребця швидко збільшується і у 1848 році досягає позначки у 5021 особу. У 1845 році в семи верстах від центру села засновується слобідка Воронцова — «Любимівка».
У 1849 році в Жеребці лютувала епідемія холери, яка «забрала» із собою 1040 осіб, багато людей виїхало, а ось населення у той час зменшилося на 141 сім’ю, або ж на 1208 мешканців.
Після скасування кріпацтва між 1861 та 1864 роками до Жеребця знову доселено 1250 осіб (колишніх кріпаків), переважно вихідців з Полтавщини, й населення знову стає більшим за п’ять тисяч.
Зібравши таку кількість мешканців, Жеребець починає розселення своїх мешканців та залюднення своїх земель: вихідці з Жеребця у 1865-1869 роках засновують нові слободи — Ново-Іванівку, Копані, Ново-Троїцьку та інші, вже більш дрібніші хутора. (Журнал «Краєзнавство», 1927, c. 20-24)
Вісемдесят селянських родин общини села Жеребець порушили клопотання про переселення їх на окраїну общинних земель, Велику Комишуваську Балку, за 15 км від села Жеребець.
21 вересня 1865 року відбулося заснування села Новоіванівка на Великій Комишуваській Балці.
В день святого Івана Богослова на відведений учаcток нового поселення прибули члени 80 родин, піп відправив молебень на місці поселення і дав назву селу – Новоіванівка.
При тяжкому тодішньому становищі селяни не могли будувати будинків. Восени 1865 року було закінчено будівництво чотирьох землянок. Сюди на зиму і переїхали родини селян Дмитра Головка, Назара Говтвяна, Кузьми Левченка, Никона Гудима.
